Постанова ВСУ від 11.12.12 у справі № 3-64 гс 12

                                                                                                                     П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого                      Барбари В.П.,             

суддів:                     Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С.,

                                 Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І.,

Потильчака О.І., Фесенка Л.І., Шицького І.Б., –

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі – відділення АМК) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14 серпня 2012  року в справі           № 5023/598/12 за позовом приватного підприємства  «Темп-К» (далі – ПП «Темп-К») до відділення АМК про визнання недійсним рішення,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2012 року до Верховного Суду України звернулося відділення АМК із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 14 серпня 2012  року в справі № 5023/598/12 з підстав, передбачених пунктом 1 статті 111¹⁶ Господарського процесуального кодексу України.

Заяву мотивовано тим, що суд касаційної інстанції у цій справі, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, висловив правову позицію про те, що відповідно до положень законів України «Про Антимонопольний комітет України» та «Про захист економічної конкуренції» голова відділення АМК у межах наданих повноважень має право вимагати від суб’єктів господарювання та інших осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, тільки у випадку розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції або при проведенні перевірки.

Оскільки здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та проведення досліджень ринків, у зв’язку з чим було витребувано відповідну інформацію у позивача, хоча і входить до кола повноважень органів Антимонопольного комітету України, але само по собі не давало відповідачеві правових підстав вимагати від позивача обов’язкового надання інформації, а отже, не давало і підстав вбачати у діях позивача, який відмовився подати відділенню АМК запитувану інформацію, наявність ознак правопорушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого, на думку відділення АМК, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, заявником надано копію постанови Вищого господарського суду України від 3 березня 2009 року у справі № 16/107-08-3142, у якій суд касаційної інстанції, застосувавши до подібних правовідносин ті самі норми матеріального права, дійшов протилежного правового висновку про те, що при витребуванні відповідної інформації у зв’язку із дослідженням ринку надання послуг відділення АМК діяло в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відділення АМК, інших осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

При вирішенні справи судом установлено, що 25 червня 2011 року територіальним відділенням АМК було надіслано доручення виконуючого обов’язки Голови Антимонопольного комітету України № 13-08/395 до доповідної записки Центру комплексних досліджень з питань антимонопольної політики від 24 червня 2011 року № 50-105/11 про підготовку інформації необхідної для проведення досліджень товарного ринку світлих нафтопродуктів України з використанням інтегрованих інформаційних ресурсів у термін до 1 вересня 2011 року.

26 липня 2011 року головою відділення АМК на підставі статей 3, 7, 12, 17, 22, 22¹ Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у рамках здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та проведення досліджень ринків моторних бензинів і дизельного пального позивачеві поряд з іншими суб’єктами господарювання було надіслано вимогу № 02-26/4-1865/83 про надання відповідної інформації у строк до 15 серпня 2011 року.

ПП «Темп-К» не виконало вказані вимоги у встановлений головою відділення АМК строк.

Рішенням адміністративної колегії відділення АМК від 24 листопада   2011 року № 128-К «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» дії ПП «Темп-К» щодо неподання відділенню АМК у встановлений головою строк інформації на вимогу від 26 липня 2011 року визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»); за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ПП «Темп-К» згідно з абзацом 4 частини другої статті 52 зазначеного Закону накладено штраф  у розмірі 34 000 грн.

Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову ПП «Темп-К» та визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК від 24 листопада 2011 року, Вищий господарський суд України виходив із того, що при витребуванні у позивача відповідної інформації відділення АМК діяло поза межами повноважень, наданих йому чинним законодавством, тому у нього були відсутні правові підстави для притягнення ПП «Темп-К» до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Проте з такими висновками суду касаційної інстанції погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною другою статті 12 зазначеного Закону передбачено, що повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету   України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.     Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету  України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного   комітету України, визначених законом.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 7 цього Закону у сфері  формування  та  реалізації  конкурентної політики, сприяння розвитку   конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності  Антимонопольного  комітету  України та застосування  законодавства  про  захист  економічної  конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому  числі з обмеженим доступом, необхідну  для дослідження ринків, а також   інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Голова територіального відділення Антимонопольного комітету  України  має повноваження, між іншим, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства  про захист  економічної  конкуренції,  проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади,  органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження  ринку,  визначати  межі  товарного ринку,  а  також  становище,  в тому числі монопольне (домінуюче), суб’єктів господарювання на цьому  ринку  та  приймати  відповідні рішення (розпорядження) (пункти 5, 12 частини першої статті 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Аналогічні повноваження закріплено й у Положенні про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого          2001 року  № 32-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 291/5482, зокрема, пункт 3 частини першої між іншим передбачає, що відділення АМК має повноваження вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Крім того, виходячи зі змісту статей 22, 22¹ Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання суб’єктами господарювання та інш. документів, інформації тощо, необхідних для виконання цими органами завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обов’язковими для виконання у визначені ними строки.

Отже, виходячи із положень вищезазначених норм чинного законодавства, а також встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи,  відділення АМК у межах наданих йому повноважень мало право витребувати у ПП «Темп-К» відповідну інформацію, необхідну для проведення досліджень ринків моторних бензинів і дизельного пального, а позивач у свою чергу зобов’язаний був надати таку інформацію у встановлений строк.

У зв’язку з тим, що невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, відповідно до частини другої статті 22 вищезазначеного Закону тягне за собою передбачену законом відповідальність, а ПП «Темп-К» зазначені вимоги не виконало, тому позивача правомірно, згідно з положеннями Закону України «Про захист економічної конкуренції», було притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Ураховуючи те, що суд касаційної інстанції при вирішенні цієї справи неправильно застосував норми матеріального права, заява відділення АМК підлягає частковому задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 14 серпня 2012 року – скасуванню з направленням справи на новий  розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 111²³–111²⁵ Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

          Постанову Вищого господарського суду України від 14 серпня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

          Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111¹⁶ ГПК України.

  Головуючий                                                                        В.П. Барбара