Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ України
11 грудня 2012 року м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Барбари В.П.,
суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А.,
Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І.,
Фесенка Л.І., Шицького І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14 серпня 2012 року у справі № 5023/599/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ульяна» до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення, –
встановила:
У лютому 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ульяна» (далі – ТОВ «Ульяна») звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі – відділення АМК) про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» від 24 листопада 2012 року № 127-К.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що оскаржуваним рішенням дії ТОВ «Ульяна» щодо неподання відділенню АМК на вимогу від 26 липня 2011 року у встановлений головою строк інформації визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), у зв’язку з чим на ТОВ «Ульяна» накладено штраф у розмірі 34 000 грн відповідно до абзацу 4 частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Позивач просив визнати оскаржуване рішення недійсним, посилаючись на те, що у голови відділення АМК були відсутні правові підстави, передбачені Законом України «Про Антимонопольний комітет України», для вимоги про надання інформації.
Рішенням господарського суду Харківської області від 5 квітня
2012 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 7 червня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 14 серпня
2012 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від
7 червня 2012 року, рішення господарського суду Харківської області від
5 квітня 2012 року скасовано, позов задоволено.
В основу постанови касаційного суду покладено висновок про те, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» голова територіального відділення Антимонопольного комітету України у межах наданих повноважень має право вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, тільки у випадку розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведення перевірки та в інших випадках, передбачених законом.
Оскільки здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, на підставі якого було витребувано відповідну інформацію у ТОВ «Ульяна», хоча і входить до кола повноважень органів Антимонопольного комітету України, але само по собі не дає відповідачеві правових підстав вимагати від позивача обов’язкового надання інформації, а отже і не дає підстав вбачати в діях позивача, який відмовився подати відділенню АМК запитувану інформацію, наявність ознак правопорушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Територіальне відділення АМК в порядку статті 11119 ГПК України подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14 серпня 2012 року у справі № 5023/599/12 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
В обґрунтування неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано копію постанови Вищого господарського суду України від 3 березня 2009 року у справі
№ 16/107-08-3142, в якій висловлено правову позицію про те, що при витребуванні відповідної інформації у зв’язку із дослідженням ринку надання послуг відділення АМК діяло в межах наданих йому чинним законодавством повноважень.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 30 жовтня
2012 року у справі № 5023/599/12 вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14 серпня 2012 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову та задовольняючи позов ТОВ «Ульяна» про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК від 24 листопада 2011 року, Вищий господарський суд України виходив із того, що при витребуванні у позивача відповідної інформації відділення АМК діяло поза межами повноважень, наданих йому чинним законодавством, тому у нього були відсутні правові підстави для притягнення ТОВ «Ульяна» до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Проте з такими висновками суду касаційної інстанції погодитися не можна з наступних підстав.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Частиною другою статті 12 зазначеного Закону передбачено, що повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 7 цього Закону у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.
Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження, між іншим, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб’єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження) (пункти 5, 12 частини першої статті 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).
Аналогічні повноваження закріплено й у Положенні про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженому розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого
2001 року № 32-р та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України
30 березня 2001 року за № 291/5482, зокрема, пункт 3 частини першої між іншим передбачає, що відділення АМК має повноваження вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.
Крім того, виходячи зі змісту статей 22, 221 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання суб’єктами господарювання документів, інформації тощо, необхідних для виконання цими органами завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обов’язковими для виконання у визначені ним строки.
Отже, зважаючи на положення вищезазначених норм чинного законодавства, а також встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, відділення АМК у межах наданих йому повноважень мало право витребувати у ТОВ «Ульяна» відповідну інформацію, необхідну для дослідження ринку моторних бензинів та дизельного пального, а позивач у свою чергу зобов’язаний був надати таку інформацію у встановлені строки.
У зв’язку з тим, що невиконання розпоряджень, рішень і вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення
Антимонопольного комітету України, відповідно до частини другої статті 22 вищезазначеного Закону, тягне за собою передбачену законом відповідальність, а ТОВ «Ульяна» зазначені вимоги не виконало, тому позивача правомірно, згідно з положеннями Закону України «Про захист економічної конкуренції», було притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції при вирішенні цієї справи неправильно застосував норми матеріального права, а тому заява Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 11123—11125 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
постановила:
Заяву Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 14 серпня 2012 року у справі № 5023/599/12 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст.11116 ГПК України.
Головуючий В.П. Барбара
Судді М.І. Балюк
І.С. Берднік
В.С. Гуль
А.А. Ємець
Т.Є. Жайворонок
П.І. Колесник
О.І. Потильчак
Л.І. Фесенко
І.Б. Шицьки
_03_03.png)
