П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 грудня 2013 року м. Київ
Судовіпалатиуцивільних та господарських справахВерховногоСуду
Українивскладі:
|
головуючого ЯремиА.Г.,
|
|
|
суддів: БалюкаМ.І.,
БарбариВ.П.,
БерднікІ.С.,
Григор’євоїЛ.І.,
ГуменюкаВ.І.,
|
ЄмцяА.А.,
ЖайворонокТ.Є.,
КолесникаП.І.,
ЛященкоН.П.,
ОнопенкаВ.В.,
|
ОхрімчукЛ.І.,
Потильчака О.І.,
СенінаЮ.Л.,
Сімоненко В.М.,
ШицькогоІ.Б., -
|
|
розглянувши на спільному судовому засіданні справузапозовомОСОБА_1допублічногоакціонерноготовариства «ДельтаБанк»,приватногонотаріусаУжгородськогорайонногонотаріальногоокругуОСОБА_2, третяособа -ОСОБА_3, провизнання припиненимзобов'язаннязаіпотечнимдоговором за заявою публічногоакціонерноготовариства «ДельтаБанк» пропереглядВерховнимСудомУкраїниухвалиВищогоспеціалізованогосудуУкраїнизрозглядуцивільних ікримінальнихсправвід 21 червня 2013 року,
в с т а н о в и л и:
У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі – ПАТ «Дельта Банк») та приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання припиненим зобов'язання за іпотечним договором.
Зазначав, що 21 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» (далі – ТОВ «Укрпромбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі – ФОП ОСОБА_3) укладено кредитний договір НОМЕР_1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію й у її межах надав кредит у сумі 205 тис. доларів США, а позичальник зобов’язався до 20 липня 2013 року в порядку, строки та на умовах, установлених кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування ним у розмірі 16,5% річних, комісії та штрафні санкції в розмірі й випадках, передбачених договором.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань ФОП ОСОБА_3 21 липня 2008 року між банком і ним (позивачем) було укладено договір іпотеки НОМЕР_2, предметом якого є земельна ділянка загальною площею S, кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходиться на АДРЕСА_1 та об'єкт незавершеного будівництва, що розташований за АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_3 на праві власності.
Постановою господарського суду Харківської області від 25 жовтня 2011 року визнано ФОП ОСОБА_3 банкрутом, у зв’язку із чим відповідно до ст. 609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов’язання, забезпечене іпотекою, припинилося.
Посилаючись на те, що іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання, позивач просив визнати зобов’язання між ТОВ «Укрпромбанк» та ним за іпотечним договором НОМЕР_2 від 21 липня 2008 року припиненими, а також просив зобов’язати приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_2 вчинити дії щодо зняття заборони на відчуження зазначеного нерухомого майна.
РішеннямУжгородськогоміськрайонногосудуЗакарпатської областівід 12 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 28 травня 2013 року,позовзадоволеночастково:припиненозобов'язання, яківиниклизіпотечногодоговоруНОМЕР_2від 21 липня 2008 року, укладеногоміжТОВ «Укрпромбанк» таОСОБА_1, посвідченогоприватнимнотаріусомУжгородськогорайонногонотаріальногоокругуОСОБА_2 тазареєстрованоговреєстрізаномером НОМЕР_4;узадоволеннірештипозовнихвимог відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2013 року відмовлено ПАТ «Дельта Банк» у відкритті касаційного провадження у вищезазначеній справі на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2013 року ПАТ «Дельта Банк» порушує питання про скасування рішення суду касаційної інстанції й ухвалення у справі нового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, – неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст. ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку».
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ПАТ «Дельта Банк» посилається на рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 грудня 2011 року, від 19 вересня 2012 року, від 12 лютого 2013 року й від 10 липня 2013 року та постанову Вищого господарського суду України від 19 червня 2013 року.
ПАТ «Дельта Банк» указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, що покладені в основу судового рішення у справі, яка переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в наданих для прикладу судових рішеннях, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4, ОСОБА_5, перевіривши наведені в заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України вважають, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У справі, яка переглядається, судом встановлено, що 21 липня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») в особі Закарпатської філії TOB «Укрпромбанк» та ФОП ОСОБА_3 укладено кредитний договір НОМЕР_1, за умовами якого TOB «Укрпромбанк» відкрило ФОП ОСОБА_3 відновлювальну кредитну лінію й у її межах надало кредит у сумі 205 тис. доларів США, а позичальник зобов'язався до 20 липня 2013 року у порядку, строки та на умовах, встановлених кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування ним у розмірі 16,5% річних, комісії та штрафні санкції в розмірі й випадках, передбачених указаним кредитним договором (а.с. 14-22).
З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань ФОП ОСОБА_3 21 липня 2008 року між банком і ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки НОМЕР_2, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим номером НОМЕР_4 (а.с. 6-10).
Предметом указаного договору іпотеки є земельна ділянка загальною площею S, кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходиться на АДРЕСА_1 та об'єкт незавершеного будівництва загальною площею 246,3 кв. м, що розташований за АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_3 на праві власності.
Постановою господарського суду Харківської області від 25 жовтня 2011 року визнано ФОП ОСОБА_3 банкрутом за його заявою та відкрито ліквідаційну процедуру (а.с.11-12).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 грудня 2012 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31 січня 2013 року та постановою Вищого господарського суду від 9 квітня 2013 року, припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_3 і припинено провадження у справі. Встановлено, що майно, яким ОСОБА_3 може відповідати за своїми зобов'язаннями та може задовольнити вимоги кредиторів, відсутнє.
29 грудня 2012 року зареєстровано припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_5 (а.с. 85-86).
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 7 листопада 2011 року задоволено позов ПАТ "Дельта Банк" до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості: стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ПAT «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 156 645, 97 доларів США (а.с. 128-130). Указані вимоги були включені до кредиторської вимоги, з якою банк звернувся до ліквідатора 17 листопада 2011 року.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 та визнаючи іпотечний договір припиненим,суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що відповідно до ст. 609 ЦК України грошове зобов’язання ФОП ОСОБА_3 перед ПAT «Дельта Банк» припинилося у зв’язку з ліквідацією юридичної особи, а тому й іпотека, що має похідний характер від основного зобов’язання, в силу вимог ст. 593 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про іпотеку" припиняється.
З такими висновками погодився й суд касаційної інстанції, відмовивши ПAT «Дельта Банк» у відкритті касаційного провадження у справі.
Разом із тим у наданому як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2012 року суд дійшов протилежного висновку про те, що у разі виключення фізичної особи-підприємця з реєстру її зобов’язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.
Таким чином, існує неоднакове застосування касаційним судом норм матеріального права, а саме: ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст. ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку".
Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 28 грудня 2011 року, від 12 лютого 2013 року, від 10 липня 2013 року та постанова Вищого господарського суду України від 19 червня 2013 року, надані заявником як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норми матеріального права, не можуть бути взяті до уваги Верховним Судом України як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки вказані судові рішення містять різні фактичні обставини справи.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом зазначеної норми матеріального права, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України виходять із такого.
Відповідно до ч. 5 ст. 3, ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов'язання.
Згідно зі ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі ст. 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Частиною 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа – підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
Згідно зі ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Особливості банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності – громадянина передбачено ст. ст. 47 – 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка була чинною на момент визнання суб'єкта підприємницької діяльності – громадянина банкрутом).
Відповідно до ст. 49 вищевказаного Закону до задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса, відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство громадянина-підприємця і виконанням постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом.
Вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги громадян, перед якими громадянин-підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних періодичних платежів, а також вимоги щодо стягнення аліментів; у другу чергу проводяться розрахунки щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), і щодо виплати авторської винагороди, а також задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна громадянина-підприємця; у четверту чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); у п'яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами. Вимоги кожної наступної черги задовольняються після задоволення вимог попередньої черги. За недостатністю коштів на депозитному рахунку нотаріальної контори або приватного нотаріуса для повного задоволення всіх вимог однієї черги кошти розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їх вимог.
Після завершення розрахунків з кредиторами громадянин-підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом другим цієї частини. Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, вимоги щодо стягнення на майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України.
Протягом п'яти років після визнання громадянина-підприємця банкрутом не може бути порушено провадження у справі про банкрутство за його заявою.
У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом за заявою кредитора протягом п'яти років після завершення розрахунків із кредиторами такий громадянин-підприємець не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів.
Не задоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством України.
З огляду на вищенаведене суд першої інстанції, з висновками якого погодилися апеляційний й касаційний суди, дійшовши до висновку про те, що основне зобов’язання припинилося на підставі ст. 609 ЦК України, не врахував відмінностей у правоздатності, дієздатності та державній реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців.
Зокрема не враховано, що відповідно до ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб’єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Зі змісту зазначених норм убачається, що основне зобов’язання за кредитним договором не припинилося, тому немає підстав для припинення й іпотеки.
За таких обставин заява ПАТ «Дельта Банк» підлягає задоволенню частково, а ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2013 року - скасуванню з передачею справи на новий касаційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 355, 360-3, 360-4 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л и :
Заяву публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді: М.І. Балюк Н.П. Лященко
В.П. Барбара В.В. Онопенко
І.С. Берднік Л.І. Охрімчук
Л.І. Григор’єва О.І. Потильчак
В.І. Гуменюк Ю.Л. Сенін
А.А. Ємець В.М. Сімоненко
Т.Є. Жайворонок І.Б. Шицький
П.І. Колесник
Правовапозиція, якависловленаВерховнимСудомУкраїнивпостановівід 4 грудня 2013 рокуусправі № 6-125цс13.
Зоглядунаположенняст. ст. 51, 52, 598-609 ЦКУкраїни, ст. ст. 47-49 ЗаконуУкраїни «Провідновленняплатоспроможностіборжникаабовизнанняйогобанкрутом» однієюізособливостейпідставприпиненнязобов'язаньдляфізичноїособи-підприємцяєте, щоуразіприпиненнясуб’єктапідприємницькоїдіяльності – фізичноїособи (виключеннязреєструсуб’єктівпідприємницькоїдіяльності) їїзобов'язаннязаукладенимидоговораминеприпиняються, азалишаютьсязанеюякфізичноюособою, оскількифізичнаособанеперестаєіснувати. Фізичнаособа-підприємецьвідповідаєзасвоїмизобов'язаннями, пов’язанимизпідприємницькоюдіяльністю, усімсвоїммайном.
Оскількиосновнезобов’язаннязакредитнимдоговоромнеприпинилося, томунемаєпідставдляприпиненняйіпотеки.
_03_03.png)
