П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
24 грудня 2013 року
|
м. Київ
|
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого
|
Барбари В.П.,
|
|
суддів:
|
Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А.,
Колесника П.І., Потильчака О.І., Фесенка Л.І., Шицького І.Б., –
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Кам’янець-Подільський комбікормовий завод" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24 липня 2013 року у справі № 8/5025/1402/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький маслоекстракційний завод" до товариства з обмеженою відповідальністю "Кам’янець-Подільський комбікормовий завод" про стягнення 453 861,91 грн,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2012 року товариствозобмеженоювідповідальністю"Криворізькиймаслоекстракційнийзавод" (далі – ТОВ "Криворізькиймаслоекстракційнийзавод") звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом дотовариствазобмеженоювідповідальністю"Кам’янець-Подільськийкомбікормовийзавод" (далі – ТОВ "Кам’янець-Подільськийкомбікормовийзавод") про стягнення (з урахуванням уточнення позовних вимог) 390 978,00 грн заборгованості за поставлений товар, 4 658,00 грн пені та 58 225,91 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за період із 2 листопада по 5 грудня 2012 року, всього 453 861,91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов’язань щодо своєчасної оплати отриманого товару (шрот соняшника) за укладеним між сторонами договором поставки від 19 вересня 2012 року № 190912-1 (далі – договір).
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 4 березня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" на користь ТОВ "Криворізький маслоекстракційний завод" 390 978,00 грн заборгованості за поставлений товар, 4 658,00 грн пені, 58 225,91 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 9 077,24 грн судового збору.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14 травня 2013 року рішення господарського суду Хмельницької області від 4 березня 2013 року скасовано в частині стягнення 58 225,91 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та судового збору. Резолютивну частину рішення викладено в новій редакції. Стягнуто з ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" на користь ТОВ "Криворізький маслоекстракційний завод" 390 978,00 грн заборгованості за розрахунками, 4 658,00 грн пені та 7 927,43 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 582,26 грн покладено на позивача.
Вищий господарський суд України постановою від 24 липня 2013 року скасував постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14 травня 2013 року в частині відмови у стягненні 58 225,91 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, рішення господарського суду Хмельницької області від 4 березня 2013 року в цій частині залишено в силі. В іншій частині рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишено без змін. Стягнуто з ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" на користь ТОВ "Криворізький маслоекстракційний завод" 860,25 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.
При цьому, частково скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України погодився із висновком суду першої інстанції про правомірність задоволення позову в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами за прострочення оплати поставленого товару та зазначив, що проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами договору нараховуються за кожен день прострочення невиконаного зобов’язання, є платою саме за користування цими коштами, а не санкцією (неустойкою, штрафом, пенею, стягнення якої передбачено окремо) за невиконання чи неналежне виконання зобов’язання.
У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 24 липня 2013 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод", посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини третьої статті 549, частини третьої статті 692 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), просить скасувати цю постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 58 225,91 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.
На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" долучило копію постанови Вищого господарського суду України від 23 вересня 2013 року у справі № 5002-12/4527-2012, в якій суд касаційної інстанції, вирішуючи спір за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог і встановлених судом обставин справи, дійшов протилежного та, на його думку, правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами за прострочення оплати товару з огляду на те, що проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами договору нараховуються за кожен день прострочення невиконаного зобов’язання, за своєю правовою природою підпадають під визначення пені, яка вже нарахована за цей самий період за аналогічне порушення, тому нарахування ще одних процентів за цей самий період за аналогічне порушення суперечить статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", яка обмежує нарахування такої пені подвійною обліковою ставкою.
Ухвалою від 11 листопада 2013 року Вищий господарський суд України допустив до провадження господарську справу № 8/5025/1402/12 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24 липня 2013 року.
Предметом перегляду є постанова Вищого господарського суду України від 24 липня 2013 року в частині вирішення вимог про стягнення 58 225,91 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наведених нижче підстав.
При вирішенні справи судом встановлено, що між ТОВ "Криворізький маслоекстракційний завод" (продавець) і ТОВ "Камянець-Подільський комбікормовий завод" (покупець) 19 вересня 2012 року укладено договір, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити шрот соняшниковий (пункт 1.1 договору).
Позивач свої зобов’язання щодо поставки товару виконав у повному обсязі.
ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" зобов’язання з оплати поставленого товару не виконало, у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 390 978,00 грн.
Пунктом 6.4 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати або неповної оплати товару в строки, зазначені у договорі, покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу, від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5 % від суми простроченого грошового зобов'язання.
Разом із цим пунктом 6.6 договору встановлено, що за невиконання грошових зобов'язань, крім визначених умовами договору, сторона, що прострочила, сплачує іншій стороні проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5 % від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день такого прострочення.
Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною третьою статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов’язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.
Частиною 3 статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього кодексу обов’язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.
Разом із цим згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов’язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.
Вважаючи правильним стягнення з покупця суми процентів за користування чужими грошовими коштами (58 225,91 грн), нарахованих на підставі пункту 6.6 договору за кожен день прострочення невиконаного зобов’язання, Вищий господарський суд України не звернув уваги на те, що за своєю правовою природою ці проценти підпадають під визначення пені.
Разом з тим судом уже стягнуто з відповідача 4 658,00 грн пені, нарахованої за цей самий період на підставі пункту 6.4 договору, яким сторони передбачили нарахування пені.
Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачено, а судом здійснено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов’язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
За таких обставин висновок Вищого господарського суду України про правомірність заявлених позивачем вимог у частині стягнення з відповідача 58 225,91 грн процентів за користування чужими грошовими коштами є безпідставним.
Оскільки суд касаційної інстанції при вирішенні справи, яка розглядається, неправильно застосував норми матеріального права, що суперечить висновкам цього ж суду в іншому судовому рішенні у справі № 5002-12/4527-2012, то заява ТОВ "Кам’янець-Подільський комбікормовий завод" підлягає частковому задоволенню.
Керуючисьстаттями11123,11124, 11125ГПКУкраїни, СудовапалатаугосподарськихсправахВерховногоСудуУкраїни
п о с т а н о в и л а:
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Кам’янець-Подільський комбікормовий завод" задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 24 липня 2013 року у справі № 8/5025/1402/12 скасувати в частині стягнення 58 225,91 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий В.П. Барбара
Судді: М.І. Балюк
І.С. Берднік
В.С. Гуль
А.А. Ємець
П.І. Колесник
О.І. Потильчак
Л.І. Фесенко
І.Б. Шицький
_03_03.png)
