Постанова ВСУ від 12.03.13 у справі № 3-5 гс 13

                                                                                                                П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 березня 2013 року                                                                                    м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 серпня 2012 року у справі № 5011-20/3185-2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Сонар ТМ” до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення та за зустрічним позовом відповідача до позивача про стягнення штрафу у розмірі 3 069,00 гривень, –

      в с т а н о в и л а:

У січні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю “Сонар ТМ” (далі – ТОВ “Сонар ТМ”) звернулося до господарського суду з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі – відділення АМК) про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК від 17 листопада 2011 року                       № 96/01-П у справі № 119-01/10.11 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що оскаржуваним рішенням дії ТОВ “Сонар ТМ” щодо неподання відділенню АМК на вимогу від 5 вересня 2011 року у встановлений головою строк інформації визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 13 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”), у зв’язку з чим на ТОВ “Сонар ТМ” накладено штраф у розмірі 3 069,00 гривень відповідно до абзацу 4 частини другої статті 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

Позивач просив визнати оскаржуване рішення недійсним, посилаючись на те, що голова відділення АМК не мав правових підстав, передбачених Законом України “Про Антимонопольний комітет України”, вимагати надання інформації.

Разом із тим відповідач звернувся із зустрічним позовом до                         ТОВ “Сонар ТМ” про стягнення штрафу у розмірі 3 069,00 гривень відповідно до рішення адміністративної колегії відділення АМК від 17 листопада                 2011 року № 96/01-П у справі № 119-01/10.11.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10 квітня 2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2012 року, у задоволенні як первісного, так і зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 7 серпня                 2012 року постанову Київського апеляційного господарського суду                         від 18 червня 2012 року та рішення господарського суду міста Києва                 від 10 квітня 2012 року скасовано в частині, що стосується первісного позову; первісний позов задоволено: визнано недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК від 17 листопада 2011 року № 96/01-П у справі                   № 119-01/10.11. В іншій частині ці ж рішення залишено без змін.

В основу постанови касаційного суду покладено висновок про те, що контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції хоча і входить до кола повноважень органів АМК, але водночас саме лише проведення дослідження ринку надання послуг з паркування транспортних засобів у місті Києві не давало відповідачеві правових підстав вимагати від позивача обов’язкового надання інформації, оскільки це прямо суперечить вимогам пункту 5 частини першої статті 17 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, а отже, не давало і підстав вбачати у діях позивача наявність підстав правопорушення, передбаченого пунктом 13             статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що направлення відділенням АМК запиту відповідній особі щодо надання нею певної інформації матиме правомірний характер лише тоді, коли це буде прямо передбачено законом.

Відділення АМК у порядку статті 111¹⁹ Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 серпня 2012 року у справі № 5011-20/3185-2012 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих  норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано копію постанови Вищого господарського суду України від 3 березня 2009 року у справі 16/107-08-3142, в якій висловлено правову позицію про те, що при витребуванні відповідної інформації у зв’язку із дослідженням ринку надання послуг відділення АМК діяло в межах повноважень наданих йому чинним законодавством.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29 січня 2013 року          вирішено питання про допуск справи № 5011-20/3185-2012 до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 серпня 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з нижченаведених підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні як первісного, так і зустрічного позову та задовольняючи вимоги первісного позову про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК від 17 листопада 2011 року, Вищий господарський суд України виходив із того, що при витребуванні у позивача відповідної інформації відділення АМК діяло поза межами повноважень, наданих йому чинним законодавством, тому у нього були відсутні правові підстави для притягнення ТОВ “Сонар ТМ” до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Проте з такими висновками суду касаційної інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” основним завданням АМК є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною другою статті 12 зазначеного Закону передбачено, що повноваження територіальних відділень АМК визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення АМК не можуть виходити за межі повноважень АМК, визначених законом.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 7 цього ж Закону у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції АМК має повноваження, зокрема, вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Також відповідно до пунктів 5 та 12 частини першої статті 17 цього ж Закону голова територіального відділення АМК має повноваження, між іншим, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб’єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Аналогічні повноваження встановлено й Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженим розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 року № 32-р та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 291/5482, зокрема, пункт 3 частини першої, у тому числі передбачає, що відділення АМК має повноваження вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Крім того, виходячи зі змісту статей 22 та 22¹ Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, розпорядження, рішення та вимоги органу АМК, голови територіального відділення АМК щодо подання суб’єктами господарювання документів, інформації тощо, необхідних для виконання цими органами завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обов’язковими для виконання у визначені ним строки.

Отже, зважаючи на положення вищезазначених норм чинного законодавства, а також встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, відділення АМК у межах наданих йому повноважень мало право витребувати у ТОВ “Сонар ТМ” відповідну інформацію, необхідну для дослідження ринку надання послуг з паркування транспортних засобів у місті Києві, а позивач, у свою чергу, зобов’язаний був надати таку інформацію у встановлені строки.

У зв’язку з тим, що невиконання розпоряджень, рішень і вимог органу АМК, голови територіального відділення АМК, відповідно до частини другої статті 22 вищезазначеного Закону тягне за собою передбачену законом відповідальність, а ТОВ “Сонар ТМ” зазначені вимоги не виконало, тому позивача правомірно, згідно з положеннями Закону України “Про захист економічної конкуренції”, було притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції при вирішенні цієї справи неправильно застосував норми матеріального права, а тому заява Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 111²³–111²⁵ ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 7 серпня 2012 року у справі № 5011-20/3185-2012 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111¹⁶ ГПК України.

Головуючий                                                                      В.П. Барбара