Господарський суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 грудня 2013 року м. Київ

СудовапалатауцивільнихсправахВерховногоСудуУкраїнивскладі:

*головуючого*	*Яреми*А.Г.,
*суддів*:	*Григор’євоїЛ.І., Гуменюка*В.І.,	*ОнопенкаВ.В., Охрімчук*Л.І.,	*Сеніна*Ю.Л.,-
	*Лященко*Н.П.,	*Сімоненко В.М.*,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія», публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ», закритого акціонерного товариства «Спільне Українсько-Болгарське Підприємство «Богдан», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Київщина-Капітал» про визнання недійсним договору іпотеки та внесених до нього змін і доповнень за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія» (далі – ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія»), публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» (далі – ПАТ «АКБ «КИЇВ»), закритого акціонерного товариства «Спільне Українсько-Болгарське Підприємство «Богдан» (далі – ЗАТ «Спільне Українсько-Болгарське Підприємство «Богдан»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Київщина-Капітал» (далі – ТОВ «Фінансова компанія «Київщина-Капітал») про визнання недійсним договору іпотеки та внесених до нього змін і доповнень.

Зазначав, що 11 серпня 2005 року між ним та ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія» укладено договір пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку. Згідно з умовами вказаного договору він повинен був сплатити кошти в установлених договором розмірі та порядку, а відповідач використати їх для будівництва об’єкта інвестування й після завершення будівництва в ІV кварталі 2006 року здати будинок в експлуатацію та передати йому у власність об'єкт інвестування - однокімнатну квартиру НОМЕР_1, площею 52,20 кв. м, що розташована за АДРЕСА_1.

Він до 1 грудня 2006 року повністю виконав умови договору - вніс кошти на розрахунковий рахунок відповідача в розмірі 100% вартості об’єкта інвестування.

27 липня 2009 року між ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія» і ЗАТ «Спільне Українсько-Болгарське Підприємство «Богдан» укладено договір про заміну сторони в зобов'язанні, згідно з яким до останнього перейшли всі права й обов'язки ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія» за договором про пайову участь у фінансуванні будівництва багатоквартирного будинку за АДРЕСА_1.

У подальшому йому (позивачу) стало відомо, що 13 вересня 2007 року між ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія» та АКБ «Київ» було укладено договір іпотеки, згідно з яким товариство передало в іпотеку майнові права на об'єкти інвестування будівництва житлового будинку за АДРЕСА_1.

21 серпня 2009 року ПАТ «АКБ «Київ» згідно з договором відступило право вимоги за договором іпотеки ТОВ «Фінансова компанія «Київщина-Капітал».

Посилаючись на те, що ним сплачено 100% загальної площі об’єкта інвестування, а саме однокімнатної квартири НОМЕР_1, тому ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія» не мало права розпоряджатися його майновими правами на вказану квартиру, та що передача квартири в іпотеку позбавляє його можливості володіти й розпоряджатися нею, ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір іпотеки НОМЕР_2 від 13 вересня 2007 року, укладений між ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія» та ПАТ «АКБ «КИЇВ», зі змінами та доповненнями, внесеними до вказаного договору.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 5 квітня 2012 року позов ОСОБА_1задоволено частково: визнано недійсним договір іпотеки НОМЕР_2 від 13 вересня 2007 року, укладений між ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія» та ПАТ «АКБ «КИЇВ», зі змінами та доповненнями, внесеними до вказаного договору іпотеки: договором від 11 грудня 2007 року, зареєстрованими у реєстрі за НОМЕР_3, договором від 25 червня 2008 року, зареєстрованим у реєстрі за НОМЕР_4, договором від 28 листопада 2008 року, зареєстрованим у реєстрі за НОМЕР_5, договором від 3 березня 2009 року, зареєстрованим у реєстрі за НОМЕР_6, у частині майнових прав на квартиру НОМЕР_1 за АДРЕСА_1; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 21 червня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2012 року відмовлено ОСОБА_1. у відкритті касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2012 року ОСОБА_1. порушує питання про скасування зазначеної ухвали й рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, – неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ст. 583 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 5 Закону України «Про іпотеку».

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_1посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2013 року та від 2 жовтня 2013 року.

ОСОБА_1указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення у справі, яка переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в наданих для прикладу судових рішеннях, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника ПАТ «АКБ «Київ» ОСОБА_3, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Судами встановлено, що11 серпня 2005 року між ОСОБА_1та ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія» укладено договір НОМЕР_7 пайової участі у фінансуванні будівництва багатоквартирного житлового будинку за АДРЕСА_1. Згідно з умовами договору позивач зобов'язався до 1 грудня 2006 року внести на розрахунковий рахунок відповідача інвестиції в розмірі 130 500 грн, що обумовлені договором та відповідають 100% вартості інвестованої ним квартири. Відповідач зобов'язався у ІV кварталі 2006 року закінчити будівництво будинку, здати його в експлуатацію та передати позивачу у власність об'єкт інвестування у вигляді однокімнатної квартири НОМЕР_1, площею 52,20 кв. м, що розташована за АДРЕСА_1 (а.с. 6-10).

Позивач виконав свої зобов'язання - у 2006 році в повному обсязі вніс кошти на розрахунковий рахунок відповідача в розмірі 100% вартості об’єкта інвестування.

13 вересня 2007 року між ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія» та ПАТ «АКБ «КИЇВ» було укладено договір іпотеки, зареєстрований у реєстрі за НОМЕР_2, згідно з яким товариство передало в іпотеку банку майнові права на 68 квартир, 11 нежитлових приміщень та 49 паркувальних місць, які є об'єктами інвестування в багатоквартирному будинку за АДРЕСА_1, зокрема квартиру НОМЕР_1 (а.с. 19-46).

ПАТ «АКБ «Київ» відступило право вимоги за договором іпотеки ТОВ «Фінансова компанія «Київщина-Капітал» згідно з договором від 21 серпня 2009 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що оспорюваний позивачем договір іпотеки є способом забезпечення виконання зобов’язання ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія» перед ПАТ «АКБ «КИЇВ», що випливає з кредитного договору, а не з договору пайової участі у фінансуванні будівництва жилого будинку, укладеного з позивачем, а тому договір іпотеки не є правочином щодо розпорядження майновими правами.

Разом із тим у наданих як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справвід 10 липня 2013 року та від 2 жовтня 2013 року міститься висновок про те, що передача в іпотеку майнових прав на нерухоме майно без згоди інвесторів є порушенням прав останніх і вимог статей 5, 6, 16 Закону України «Про іпотеку».

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

За змістом чч. 1, 3 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

За ст. ст. 1, 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки) застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

ПоложеннямиЗаконуУкраїни«Проіпотеку» (уредакції, якабулачинноюначасукладеннядоговоруіпотеки) буловизначено, щопредметоміпотекиможебутиоб’єктнезавершеногобудівництваабоіншенерухомемайно, якестаневласністюіпотекодавцяпісляукладенняіпотечногодоговору, заумови, щоіпотекодавецьможедокументальнопідтвердитиправонанабуттянимувласністьвідповідногонерухомогомайнавмайбутньому. Положеннямистатті 5 ЗаконуУкраїни«Проіпотеку»невизначалось, щопредметоміпотекиможутьбутимайновіправананерухомість, будівництвоякоїнезавершено.

Стаття 5 ЗаконуУкраїнивід 19 червня 2003 року №979-IV «Проіпотечнекредитування, операціїзконсолідованиміпотечнимборгомтаіпотечнісертифікати»установлює, щоіпотекавиникаєвідповіднодоцьогоЗаконутаЗаконуУкраїни«Проіпотеку»щодонерухомогомайна, об’єктівнезавершеногобудівництватамайновихправнанерухомість, будівництвоякоїнезавершено.

ПравовийаналізположеньЦКУкраїни, ЗаконуУкраїни«Проіпотеку»таЗаконуУкраїнивід 19 червня 2003 року №979-IV «Проіпотечнекредитування, операціїзконсолідованиміпотечнимборгомтаіпотечнісертифікати»дозволяєдійтивисновкупроте, щомайновеправо, щоєпредметомзастави (іпотеки), - цеобумовленеправонабуттявмайбутньомуправвласностінанерухомемайно (правопідвідкладальноюумовою), якевиникаєтоді, коливиконаніпевні, аленевсіправовіпередумови, щоєнеобхіднимийдостатнімидлянабуттяречовогоправа.

Усправі, якапереглядається, інвесторОСОБА_1виконавсвоїгрошовізобов’язаннязадоговоромпайовоїучастіуфінансуваннібудівництважитловогобудинку, повністюсплатившивартістьоб’єктабудівництва, тобтовчинивдії, спрямованінавиникненняюридичнихфактів, необхіднихідостатніхдляотриманняправавимогипереходуправавласностінаоб’єктбудівництваабонабуттямайновихправнацейоб’єкт.

ТОВ«ПершаУкраїнськаІндустріально-ІнвестиційнаКомпанія»передаловіпотекумайновіправанаоб’єктинерухомості, щобудутьстворенівмайбутньому, зокремаквартируНОМЕР_1за АДРЕСА_1.

Передаючивіпотекузазначенімайновіправанаквартирувнезавершеномубудівництвомжитловомубудинку, ТОВ«ПершаУкраїнськаІндустріально-ІнвестиційнаКомпанія»діялобеззгодиінвестора ОСОБА_1.

Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2013 року та від 2 жовтня 2013 року, які надані ОСОБА_1 як прикладнеоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 30 січня 2013 року, від 3 квітня 2013 року, від 25 вересня 2013 року.

Ураховуючи викладене, ухвалаВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2012 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись п. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360-3, ч. 1 ст. 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

*Головуючий*	*А.Г. Ярема*
*Судді: Л.І. Григор’єва*	*Л.І. Охрімчук*
*В.І. Гуменюк*	*В.М. Сімоненко*
*Н.П. Лященко*	*Ю.Л. Сенін*
*В.В. Онопенко*

Правовапозиція, якависловленаВерховнимСудомУкраїнивпостановівід 4 грудня 2013 рокуусправі № 6-134цс13.

Інвестор, виконавшисвоїгрошовізобов’язаннязадоговоромпайовоїучастіуфінансуваннібудівництважитловогобудинкутаповністюсплатившиінвестиційнійкомпаніївартістьоб’єктабудівництва, вчинивдії, спрямованінавиникненняюридичнихфактів, необхіднихідостатніхдляотриманняправавимогипереходуправавласностінаоб’єктбудівництваабонабуттямайновихправнацейоб’єкт.

Передачаінвестиційноюкомпанієювіпотекумайновихправнаквартирувнезавершеномубудівництвомжитловомубудинкубеззгодиінвестораєпорушеннямвимогст. ст. 5, 6 та 16 ЗаконуУкраїни «Проіпотеку».

Постанова ВСУ від 04.12.13 №6-134цс13